«Квіти гинуть на війні» - так називається книга журналіста, письменника, видавця, громадського діяча, донедавна волонтера, а нині воїна ЗСУ Ярослава Карпця. Вона побачила світ у травні цього року. Нещодавно за ініціативи голови обласної організації НСПУ Надії Гармазій її презентація відбулася у Кропивницькому в центральній міській бібліотеці імені Володимира Панченка.

В основі цієї поетично-документальної збірки – реальні історії дітей, фізично й психічно скалічених російськими агресорами. Автор свідомо обрав розповіді дітей саме з тих міст і сел., які найбільше постраждали від дій окупантів – Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Києва та села Ягідного Чернігівської області. Їх реальні свідчення Ярослав Карпець перетворив на високу поетичну напругу.

Як засвідчує інтернет-портал «Діти війни», з лютого 2022 року по травень 2026 року від рук ворога загинуло 703 дитини, поранено 2489, зникло 2310, знайдено 52848 дітей, депортовано або примусово переміщено 19546, повернено 387, постраждало від насильства 13 дітей.

Під час презентації Надія Гармазій, яка написала післямову до цього видання, наголосила: «Це особлива книга. Писати до неї післяслово було неймовірно складно, адже коли обривається дитяче життя, це завжди проти природи, завжди проти Бога, проти наших кращих сподівань і віри в наше майбутнє. Особисто для мене ця збірка – це реквієм дитячих голосів. Ярослава Карпця я знаю ще з довоєнних часів. Він завжди мав активну позицію у нашій культурі, літературі, політиці – в усьому, чим він займався. Наші інтереси взаємодіяли і перетинались. Ми багато років курували разом проект «Книжкові сили України». Мене захоплює у цій людині його життєва позиція, прагнення допомагати іншим.

Ця книжечка творилася ним з відстані, коли він був уже у Збройних Силах України. Його друзі, побратими допомагали йому працювати і над її оформленням, і над виданням. Ця збірка попри непростий її посил є підтримкою, підтримкою нам, передусім. Оці цифри, які автор наводить у передмові, думаю, неповні. Вони опри явлені у нашому інформаційному просторі, але, на превеликий жаль, війна ретельно приховує злочини ворога. І ми не знаємо сьогодні, скільки дітей продовжують страждати і потерпати. Тому наша мета зберігати їхнє дитинство якомога довше. Якомога щільніше тримати над ними простір безпечного неба. Ця книга – і пам’ять про дітей, які гідні того, щоб зростати у безпечному, захищеному від російського агресора світові».

Дизайн та внутрішнє оформлення книги зроблені на високому художньому рівні. Обкладинка викликає декілька різних асоціацій. Як відомо, за давніми українськими віруваннями мак прикрашав сорочки або віночки тих, у кого хтось загинув на війні. Червоний мак також символізує пам’ять про жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів. До того ж у літературному та суспільному контексті «квіти» - це діти. Окрім документальних свідчень, під обкладинкою зібрані щемливі вірші, які переосмислюють реальність і біль вже цілого покоління, що втратило дім або рідних через російську агресію.

В ході презентації видання в залі бібліотеки лунали вірші з цієї збірки у виконанні читачів, бібліотекарок та самого автора (в аудіо запису).

Роман Любарський

Народне слово. – 2026. – 18 червня. – с.6.

< <   > >